НІЧОГО

Повертаюсь до меланхолії.
Словом, я настільки легко і просто останнім часом все змінювала і всіх відпускала, що раптом зрозуміла, що тепер мені страшно це зробити. Я боюсь відпустити те, що "гризе" мене вже більше року... Я боюсь, що тоді моє життя втратить сенс. Я боюсь...
Я не можу відпустити. Точніше не хочу. І це не дає мені нормально жити... Але без цього я втрачу сенс.
Замкнуте коло, так? Що робити? А нічого... Втомилась я думати. Вирішувати... Відключаюсь.
Не хочу вже ні літа, ні тепла... НІЧОГО.

P.S. рада, що повернула подругу дитинства. це для мене дійсно важливо...