...немає ролі для мене.

Люди, от чому ви такі люди? Чому ви не незвичайні істоти, які мислять більш глобально, яким цікаво відкривати щось нове і ламати стандарти?

Сьогодні подруга сказала, що вона дуже легко відпускає людей. А я відповіла, що я ніколи їх не відпускаю. Вони, звичайно, можуть йти, я їх не тримаю і не прив язую... Але для мене вони залишаться зі мною. У моєму світі все для мене і крутиться навколо мого світогляду...

Я сьогодні сказала, що поступаю на психологію лише для себе, а практикувати її не збираюсь, так як мене дратують люди і я не хочу з ними працювати. Мені сказали, що це дивно...

І це справді дивно. У моєму житті все дивно... Я ненавиджу людей і дітей, але хочу присвятити своє життя вивченню їх внутрішнього світу; я відкидаю людей, які прагнуть спілкування зі мною  і тягнусь до тих, кому абсолютно непотрібна; я пишу, щоб зламати стандарти тим самим вдаряюся об нерозуміння; я мислю нестандартно, але це не приносить мені нічого окрім болю... Я кажу, що страждаю від свого відлюдницького характеру і нестачі спілкування, хоча ця пустота і біль насправді є тим, чим я живу.

Я ненавиджу брехню, але часто приховую щось сама... Я зла і егоїстична істота, яку більшість людей чомусь вважають доброю і щирою...

Смішні ви, люди. Чому ви такі? І чому я серед вас, якщо у сценарії цього світу немає ролі для мене?

Ідеал

Мабуть, день має бути особливим, щоб у середині листопада світило таке яскраве сонце...
Дивно, але фізична втома не відбивається на мені так сильно, як моральна. Спати три години на добу - це нічого у порівнянні з одним байдужим поглядом важливої людини. На жаль, у мене було і те, і те.

Взагалі, я колись уже писала, що не можна прив язуватись до людей. Повірте, якщо ви колись зможете це зробити, то станете ВІЛЬНИМИ. Я поки не можу, так як вважаю, що сенсом життя для людини є інша людина. А якщо немає Сенсу, то для чого взагалі жити?..

Мої думки суперечать одна одній. Насправді, у житті немає нічого категоричного, усе переплітається між собою і завжди має дві сторони. Також, коли шукаєте Ідеал, то будьте готові, що потім обов язково у ньому розчаруєтесь і буде боляче.

Я це знаю. Розумію. Але для мене життя без Ідеалу - це просто існування. Тож, мабуть, я приречена на життя з розчаруванням, болем... і вічним пошуком Ідеалу.

Але хіба це не той самий Сенс життя?..

...це була ілюзія!..

Сьогодні ще раз переконалася, що не розбираюсь в людях. Здавалося б, хтось особливий, оригінальний, не такий як всі... Хтось, хто тебе розуміє. А в один чудовий (в переносному значенні) момент ти розумієш - це була ілюзія!..

Мені сьогодні сказали, що було б добре, якщо б я змінила свої погляди. А сенс?.. Мої погляди - це мої погляди, моя суб'єктивна думка, яка є лише МОЯ. І зміню я її лише тоді, коли цього захочу. Що саме потрібно змінити? Те, що для мене на першому місці завжди стоїть людська сутність, а не суспільство в цілому. Я пишу, щоб це прочитала ЛЮДИНА, а не щоб з цього щось взяло для себе СУСПІЛЬСТВО. Людина - це основа основ, просто ми забули про це...

Ми. Хто ж це - ми?.. У житті я ще не зустрічала людини, яка б сказала "я тебе розумію" і сказала це щиро. Боюсь, такої і не буде. Можливо, я неправильна... Але я, знову ж таки, не сприймаю слів "правильно" і "неправильно". Є просто різні думки... Різні погляди. І це нормально. Якщо всіх зробити одинаковими, то всі стануть сірою масою.

Схоже, більшість людей цього і прагнуть. Або навіть не знають, чого прагнуть. Живуть, щоб жити, що дорівнює існуванню. І, я впевнена, що ніхто не погодиться з моїми словами. Що ж, надалі шукатиму у цьому плюси.