Важко? Як на мене, неможливо.

Мені дуже приємно, що мої роздуми, якими я тут ділюсь, комусь допомагають. Я не сподівалась..) Але хочу розкрити трішки своїх таємниць, хоч роблю це рідко. Не тому, що якась там таємнича, ні.. Просто таємниць в мене мало. Але якщо вони є, то розкрию їх я лише найближчій людині.
Отже, я рідко, дуууууже рідко дотримуюсь цих своїх порад сама. Я вірю в них, але в свої мрії я хочу вірити більше. А те що я хочу, для мене важливіше за те, що я роблю. Дивно звучить, правда?..
Я писала про те, що причиною усього є люди. Так, є... Мені це не дуже подобається, але що поробиш?.. + Деякі люди є сенсом мого життя. Декого - я ненавиджу... А до інших мені взагалі байдуже. Але люди завжди були, є і будуть найважливішим, що є у світі. І не нам це вирішувати чи змінювати... Не варто ставати егоїстом, чи самозакоханим "генієм"... Будьте собою. Будьте з людьми. Бо без них наше життя нічого не варте...
На рахунок брехні. Ой... болюча тема :( Але, чесно кажучи, ми ніколи не зможемо НЕ брехати. Такі ми вже є... І таке життя. Тож просто спробуйте відноситись до нього простіше, чи що.. Важко? Як на мене, неможливо.
На рахунок вибору. Я писала про СВОЄ життєве кредо. Воно не повинне стати вашим, тільки якщо ви дійсно цього хочете. Це моя історія, а не порада.. Я не хочу, щоб ви потім шкодували про зроблене... Я вже звикла, а вам це не потрібно. Мабуть... Я ж не можу знати напевне.
Прив*язаність... Про це краще помовчу... Коли в кожному перехожому шукаєш якусь людину, коли починаєш сперечатися з самим собою... Це діагноз. Це має минути саме по собі. Від нас тут нічого не залежить насправді... Принаємні, від мене точно. Я втомилась розбиратися в собі...
Я втомилась, от і все.
Я втомилась відчувати себе лишньою, чи непотрібною деяким людям... Я втомилась жити в такому ритмі життя... Я втомилась і фізично і морально... Скажете, я втомилась жити? Мені просто потрібен сенс усього цього... Сенс життя. А поки я його ще не знайшла...