Задумайтесь. Хтось повинен це змінити. То чому б не ми?..

Сьогодні повідомлення буде трішки бунтівне.
От дістало мене вже це! Чому ми, люди, все ускладнюємо? Все і завжди... Для чого?
Замість того, щоб просто поговорити, розібратись, ми до крику і сліз будемо сперечатись з рідними і дорогими нам людьми. Не будемо розмовляти з ними, ображатимемось... Ну не дивні, ні?..
Для чого?? Я розумію, що завжди ходити з усмішкою від вуха до вуха - ненормально, але в усіх своїх проблемах винні ми самі! Майже у всіх...
Обговорюємо один одного за спиною.. Так, подобатись усім і одразу неможливо, але прийди і скажи це людині в очі, а не як останнє,( не хочу вживати ненормативну лексику) після тиради позаочі, усміхайся їй щирою усмішкою.
Ми не бачимо, коли людям, які поряд з нами, погано... А, ні, не так. Бачимо, звичайно, не сліпі ж... Але нам що до того? Ми краще займемось своїм "самовдосконаленням". А що ми вважаємо самовдосконаленням? А, звичайно, прочитаючи параграф з історії, чи зробивши кілька рівнянь ми ЯВНО піднімемось в очах оточуючих. Молодці, ПРАЦЮЄМО НАД СОБОЮ. А хто все це придумав?.. Ці критерії, оцінювання, шкали? Так люди... Людям байдуже на людей. Люди думають про себе. Люди ж хочуть бути щасливими.
От цікаво просто... що принесе вам щастя, а, люди? Гроші? Посада? Алкоголь? Наркотики? Клуби? Щоб розслабитись, ми ж втомлюємось... А хто змушує нас втомлюватись? Хто змушує нас пахати на ненависній роботі, щоб лише "дожити до вихідних"?! Ми живемо чи існуємо в решті решт?!
Ми не будемо відповідати на "нецікаві повідомлення" людей, які, можливо, люблять нас і дорожать нами... Нам байдуже.
І до цього, що я написала, всім теж буде байдуже. А от мені не байдуже. Я хочу жити, а не існувати. Я втомилась... А від чого я втомилась? Так від людей... Як і кожен з нас, мабуть.
Задумайтесь. Хтось повинен це змінити. То чому б не ми?..