Я створювала ідеал з пересічної особистості...

ммм... дивний день. цікавий. Спершу трішки нервовий, а потім - веселий. Дивний, словом...
Я от просто замислилась: все, що ми не робимо, все, що не відчуваємо... причиною усього є люди. Різні. Вони змушують нас щось відчувати. Інколи - страждати, а інколи - роблять нас найщасливішими у світі!
Я не розбираюсь в людях. Чесно. Зовсім. Всі, кому я довіряла, з ким дружила, ВСІ мене потім зраджували, чи кидали. Я створювала ідеал з пересічної особистості...
Я не розбираюсь в людях.
 Тому просто перестала завжди намагатися "розгадати" їх. Хай вони розгадують мене... Мені байдуже. Якщо людина щиро хоче зі мною спілкуватись - я завжди рада. А ні, то ні... Мені не гірше, ніж вам. Пам'ятайте про це.
Мені потрібна людина, яка зможе змусити мене не гнити вдома, а зірватись з місця і поїхати кудись) Людина, яка б не давала мені часу обдумати свої дії, а просто ДІЯТИ. Я дуже вдячна долі, що така людина з'явилась у моєму житті...)
Люди. Куди не глянь - люди. Про що не подумай - люди. Здавалося б, світ такий широкий і різнобічний... Але ж в результаті все завжди зводиться до одного - до людей.