Все ж вирішила створити :)
Не знаю, може хтось читатиме. Комусь буде цікаво, а хтось - випадково натрапить...
Для чого створила? Може, тому, щоб якось впорядкувати думки. А то, буває, робиш щось, а слова в голові аж рояться, складаються в цілі есе... Написати їх в ВК - загубляться, десь занотутвати - забуду... Тож, думаю, тут їм буде краще...)
З чого ж почати... Сьогодні Великдень. Сумний такий Великдень... Надворі - дощ, всі навколо такі тихі, стомлені... Зима сильно всіх "вичавила" цього року. Ніяк щось не можемо знову влитися в звичний ритм життя... Хочеться вже тепла, сонячної погоди і усміхнених людей на вулиці.. З ними ж і настрій прийде, чи не так?..
Сподіваюсь... Вже давно не писала віршів. "не писалось", як то кажуть... А сьогодні щось навіяло. Правда, що спершу порібно щось відчути, а слова, вони завжди приходять самі...
Коли свої стають чужими,
коли втрачає сенс життя...
Та наче дух поміж живими.
Втрачаєш віру в каяття.
Коли не боляче, а пусто.
Образа вилилась слізьми...
Із рідного - чужий, хоч лусни!
Візьми слова назад, візьми!
На кладовищі мертвих друзів,
де були рідні і чужі.
Де я покою їхні душі...
Вас вже нема. Ви не мої.
Не знаю, може хтось читатиме. Комусь буде цікаво, а хтось - випадково натрапить...
Для чого створила? Може, тому, щоб якось впорядкувати думки. А то, буває, робиш щось, а слова в голові аж рояться, складаються в цілі есе... Написати їх в ВК - загубляться, десь занотутвати - забуду... Тож, думаю, тут їм буде краще...)
З чого ж почати... Сьогодні Великдень. Сумний такий Великдень... Надворі - дощ, всі навколо такі тихі, стомлені... Зима сильно всіх "вичавила" цього року. Ніяк щось не можемо знову влитися в звичний ритм життя... Хочеться вже тепла, сонячної погоди і усміхнених людей на вулиці.. З ними ж і настрій прийде, чи не так?..
Сподіваюсь... Вже давно не писала віршів. "не писалось", як то кажуть... А сьогодні щось навіяло. Правда, що спершу порібно щось відчути, а слова, вони завжди приходять самі...
Коли свої стають чужими,
коли втрачає сенс життя...
Та наче дух поміж живими.
Втрачаєш віру в каяття.
Коли не боляче, а пусто.
Образа вилилась слізьми...
Із рідного - чужий, хоч лусни!
Візьми слова назад, візьми!
На кладовищі мертвих друзів,
де були рідні і чужі.
Де я покою їхні душі...
Вас вже нема. Ви не мої.
Комментариев нет:
Отправить комментарий