...іншим не присвячую.

 Хочеться поділитися цікавою теорією. Вона не моя, вона належить людині, якій я уже присвячувала вірш... Словом, людині незвичайній (іншим не присвячую), тож і теорія ця особлива.

 Отже, є на світі люди-слимаки. Нічого їм не треба... Існують, бо існують. Сіра маса, словом...

 А є люди-метелики - творчі, незвичайні, чимось особливі, але все ж слабкі... Не здатні змінити щось самотужки.

 Є люди-урагани. Сильні, могутні, нестандартні люди... Однак, сила їх відносна і обмежена часом і простором... Цікаво, що якщо ураган підхопить метелика, і той зуміє втриматися на урагані, то метелик стане сильним і незалежним і підніметься вище усіх. Але для цього ураган має бути добрим, а не руйнівним...

 Мене зацікавило, що дає метелик урагану. Нічого?.. Але ж це тоді паразитизм виходить... Недобре якось. От метелик може доповнювати метелика і вони будуть щасливі вдвох. Ураган може бути на рівні з іншим ураганом, але вони ніколи не піднімуться вище метелика, який обере не легкий шлях, а буде тягнутися до когось сильнішого - урагану. Головне, як то кажуть, не прив язатися...

 Раніше люди для мене поділялись на три групи: цікаві, близькі і решта, а тепер на ураганів, метеликі та слимаків. Чесно, суть та сама... але звучить краще.

 Запитаєте, хто у цій теорії я?..
 Не знаю. З боку краще видно...