Гармонія

Що таке гармонія? Вона взагалі існує?
Хтось схиляється до думки, що гармонія приходить тільки після смерті, разом зі спокоєм. Хтось вважає, що її не існує взагалі... А моя суб єктивна думка зводиться до того, що життя - це і гармонія.

Спершу я так не вважала. Мене дратувало все і всі. Я не могла зрозуміти чому стільки зла, стільки програшів, стільки падінь... А тепер розумію. Це - рівновага. У світі всього має бути порівну - добра і зла, радості і смутку, злетів і падінь. Якщо хоч чогось стане менше, то світ втратить рівновагу і, логічно, не буде гармонії.

А так усе ідеально. Усе є, просто не одразу і не завжди. Тепер, коли хтось з, як мені здавалося, близьких людей йде з мого життя - я сприймаю це нормально; коли щось не виходить, чи трапляється якась неприємність - просто знаю, що потім буде щось добре. Обв язково буде. Це ж рівновага.

І, знаєте, так легше жити. Цікавіше. Сприймати все більш глобальніше, без нервів і злості. Спокійно і, головне, з усмішкою.

Тоді гармонія буде і у вас.

Відчули?..

Ви знаєте, що таке щастя? Ні, це не емоція... Сьогодні у мене не такий настрій, щоб пояснювати почуття наукою.
Я сьогодні щаслива.
Скажете, щастя швидкоминуче? Звичайно... але навіщо думати про це зараз?..

Знаєте, що таке рідні люди? Не по крові, а просто рідні? Це коли поруч з ними ти відчуваєш спокій, гармонію... Коли ти п єш гарячий чай, слухаєш спокійну розмову, і тобі навіть не хочеться нічого говорити, настільки зараз добре. Коли ти вже відчуваєш, що пекельно хочеш спати, але знаєш - на вулиці холодно, а от тут, з друзями, тепло й затишно...

Коли за вікном сніг, у вухах музика, а на душі - тепло...

Ось що таке щастя. Відчули?..

Поезія

Ти пишеш, незнаючи чи це хтось прочитає.

Повільно виводиш останні слова...

Не знаєш ти, та й ніхто не знає - 

у чому сенс жити, поки жива?..

Ти пишеш слова, акуратно виводячи букви.

Щоб той, хто читав, зрозумів останні слова...

Ти не віриш в дива, бо в очах твоїх світ уже рухнув.

Ти один. Ти самотній. Немає нікого, нема!

Ти готовий на гріх, в голові вже сформовані плани.

І немає вже сенсу в твоєму житті...

Не дарує вже радості усмішка мами...

І ти мрієш забутися у небутті.

Тебе, мабуть, зневажатимуть люди.

Та тобі буде байдуже, якщо встигнеш піти...

Тебе більше немає. І світу не буде.

Ні сліз, ні страждань. Тільки голос: "Іди"

черговий егоїстично-песимістичний пост.

Спробую вибудувати ланцюг подій.

Кохання, любов або прив язаність - щастя (недовге) - втрата - біль - депресія - страх - відлюдність - самотність. 

Далі є два варіанти:

 ...самотність - біль минає - кохання, любов або прив язаність - щастя (недовге) - втрата - біль - депресія - страх - самотність...

... самотність - зверхність, сарказм - маска - гра, роль - немає близьких людей - немає болю - самотність.

Хтось зрозумів? Я сама не зовсім..

Хочеться розуміти. Розуміти все і всіх. 

І ще правди хочеться... і людей близьких і рідних...

І щастя. Хай і недовгого...

Люди.

Ви вірите у дива? Вірите, що завтра все буде "по іншому", що всі ваші мрії здійсняться?..
Ви вірите в Бога? Вірите у вищі сили??

Хм... я от вірю у людей. Мені казали, що таке враження ніби я усіх ненавиджу... Та не всіх, звичайно. Так, мене дратують люди. Але це загострює моє почуття любові і віри у справді вартісних і, як на мене, близьких до ідеалу людей.

Стимул мені дають лише люди. Віру мені дають лише люди. Почуття мені дають лише люди... Я люблю людей. Люблю особливих людей... Які надають цікавості моєму житті...

Я вважаю, що якщо і варто у щось вірити, то це у людину. Цитата, з "Теорії брехні": "Потрібно у щось вірити. Я вирішив повірити у тебе."

Я вирішила повірити у тебе.