Біль

Чудово знаю, що завтра потрібно вставати дуже рано, але спати все одно не йду. Це ж я...

Таке зараз дивне відчуття. Відчуття втраченого моменту. Коли чогось не встиг, щось не сказав, щось не закінчив... а зараз вже пізно. Його не повернути, той момент. Він вже там, позаду, такий, яким залишив його ти.

А ти вже тут. І назад не повернути, бо це не дорога. Це життя.

Кажуть, потрібно відпускати минуле. А для чого тоді жити, якщо згодом своє ж життя забути?.. Забути емоції, людей, заради яких ти колись жив... Виходить, забути себе?.. Так, спогади інколи приносять біль, але ж це НАШ біль. Він повинен бути з нами, залишитись з нами...

Це життя. Давайте жити, а не існувати. Бо у чому ж тоді Сенс?..