"далі буде"

                                                                         ... цю залежність можна перебороти як і любу іншу -   

                                                                            замінивши іншим наркотиком;)

От уявіть - живе собі людина, звичайнісінька, нічим не визначна. Але людині колись, мабуть, зробили боляче, тому вона зараз не любить прив язуватись до когось. Вона сама по собі. Самотня. Зате не відчуває жодного болю чи образ... Їй комфортно. 

Як вважаєте - вона щаслива? Краще змінювати чорне на біле і так далі, чи завжди зберігати сіре?..От зараз всі, мабуть, погодились з першим варіантом, але... Чи так все просто?.. Коли хтось обпікся раз, то наступного 100 разів подумає, перш ніж зробити вибір... І його можна, як на мене, зрозуміти.

А потім... потім з являється хтось, кого не цікавить чи хоче ця людина його підпускати чи ні. Цей хтось потрохи входить з нею в контакт, прив язує до себе (може й не зумисно), потроху входить в особистий простір людини... і тут людина починає відчувати небезпеку. Тривогу. Щось йде не так... 

Але згодом... Згодом йде чудова фраза "цю залежність можна перебороти, як і будь-яку іншу - замінивши її іншим наркотиком".  Дивно, але після неї все стає зрозуміло.  Прив язаність (залежність) відходить, практично, сама собою, і раптом з являється хтось, кого людина справді готова впустити у свій особистий простір.

Колись. 

Перший пост, після якого мені так і кортить написати: "далі буде".