"Давайте зіграємо в гру, що мене немає"

Гра. Маски-шоу. Цинічний світ?.. Ви впевнені, що це він цинічний? А чи не ми самі робимо його таким?..

"Сьогодні я зроблю так", "йому треба сказати те, а не те", "на цей захід підійде саме ця маска"... Маски. Все наше життя - маски. Хочемо здатися цікавими, загадковими... Хіба ні? А любити ми теж будемо в масках? А нас як будуть любити? Яку з наших масок накажете любити?.. І чи любов це буде взагалі?..

Емоції - слабкість... Хороша слабкість, я вам скажу. Хіба не відсутність емоцій є слабкістю? Це ж пустота... А хіба пуста людина може бути сильною? Чи може взагалі пуста людина бути людиною?.. Хіба це реально?

Яка відповідь? А звідки мені знати... це питання до кожного з нас. Тож хай і відповідь у кожного буде своя.

"далі буде"

                                                                         ... цю залежність можна перебороти як і любу іншу -   

                                                                            замінивши іншим наркотиком;)

От уявіть - живе собі людина, звичайнісінька, нічим не визначна. Але людині колись, мабуть, зробили боляче, тому вона зараз не любить прив язуватись до когось. Вона сама по собі. Самотня. Зате не відчуває жодного болю чи образ... Їй комфортно. 

Як вважаєте - вона щаслива? Краще змінювати чорне на біле і так далі, чи завжди зберігати сіре?..От зараз всі, мабуть, погодились з першим варіантом, але... Чи так все просто?.. Коли хтось обпікся раз, то наступного 100 разів подумає, перш ніж зробити вибір... І його можна, як на мене, зрозуміти.

А потім... потім з являється хтось, кого не цікавить чи хоче ця людина його підпускати чи ні. Цей хтось потрохи входить з нею в контакт, прив язує до себе (може й не зумисно), потроху входить в особистий простір людини... і тут людина починає відчувати небезпеку. Тривогу. Щось йде не так... 

Але згодом... Згодом йде чудова фраза "цю залежність можна перебороти, як і будь-яку іншу - замінивши її іншим наркотиком".  Дивно, але після неї все стає зрозуміло.  Прив язаність (залежність) відходить, практично, сама собою, і раптом з являється хтось, кого людина справді готова впустити у свій особистий простір.

Колись. 

Перший пост, після якого мені так і кортить написати: "далі буде".

"Підсісти" на людину

Залежність. Залежність від наркотиків, від алкоголю, буває навіть від кави... А що робити, коли залежність від людини?..

Я говорю не про кохання, ні, і зовсім не про дружбу чи матеріальну залежність.Я маю на увазі саме той стан, коли не бачиш людину кілька днів і в тебе починається ломка, депресія... Ти не знаєш що робити і чим себе зайняти... Ти мусиш почути хоча б голос, прочитати хоч кілька слів від цієї людини... І стає легше.

Вчора подруга сказала, що у неї є потреба час від часу бачити дочку своїх друзів. Якусь дуже хорошу енергетику вона несе... З одного боку це погано - бути залежним від когось. А з іншого - таке легке щастя...

Ти не любиш цю людину, зовсім ні. Але залежиш від неї. Потребуєш її.

Вам знайоме почуття "підсісти" на людину?..